Вдихну на повні груди аромат
ЦвІту нарцисів, фіалок та магнолій -
Легкий, п'янкий і наче в душі сад
Цвіте та пахне, дивний подарунок долі.

Три дні до квітня, а на вулиці зима,
Сніг на землі, дорозі і на квітах.
Перед відходом березень поцвів та й задрімав
Та скований морозом у зими потрапив сіті.

У кожного дорога має свій початок
І кожен свій життя проходить шлях,
Який хто хоче, може залишає відпечаток
І щастя відчуває кожен у своїх місцях.

Серед людей ми часом граємо вар'ята,
Блазнюєм перед совістю і Богом,
Кривим душею творчо та завзято,
Себе щоб обманути мати змогу.

Теплий весняний дощ
Став мокрим холодним снігом,
Не в пору тут макінтош,
Зима повернулась набігом.

Так легко відпускати людей
На їхню свою дорогу,
У їхній свій холідей,
Куди тільки хочуть їх ноги.

Світла людина щирістю сяє,
Просвітлює душі інших,
Наповнює світлом серця до краю,
Світ змінює - робить ліпшим.

До весни залишИлось три дні.
Скоро ця зима промайнула.
В парку чути пташині пісні,
Від їх співу природа проснулась.

Законам піддається все і всюди.
Але не всі закони піддаються нам,
Не все і не завжди ми розумієм, бо ми люди.
Ще кожен їх трактує, як захоче сам.

Минулорічні квіти... Хто про них згадає?
Були барвистою прикрасою полів колись
Та слухали, як там пташиний спів лунає,
Із вітром танцювали, підймалися до сонця ввись.

Бог не живе в храмах, де Йому відспівають,
А жити у Дусі правди ніколи бажання не мають.
Бездушні ікони там й стіни, а також мертва там віра,
Молитви там не почуті, там Богу огидна офіра.

Тепер залишається дім ваш порожнім:
Без зцілень, навчання, молитв почутих.
Тепер вам у домі молитви все можна:
Водити овець і телят, а про Бога забути...