Заходить сонце, торкаючись землі,
Від дотику край неба весь палає,
Змішались в миті цій всі радощі й жалі
Та разом з днем усе це догорає...

Буває, що небо говорить громом:
Погрожує ніби чи щось наказує,
Наче господар над світом-домом
Своє грізне слово усім виказує.

Як просто все у природі:
За ніччю приходить день,
Світає і сонце сходить,
Чекати треба лишень.

В кожного різна щирість:
Зла і добра буває,
В війнах або ж у мирі,
Шкодить чи помагає...

НабОжні люди є і чисті:
Біжать до сповіді щоразу,
Як втілять задуми нечисті
Й підсунуть ближньому заразу.

Заливає дощем літо,
Замість сонця густі хмари,
Вже напилась земля досита,
Гори вкрили клубИ пари.

Біля вікна промайнула зграя стрижів:
Жваво, шумно, весело, ніби вітаючись,
Шмигнули на швидкості десяти вітрів,
Хто вправніший в польоті наче змагаючись.

У житті бувають різні епізоди:
Радісні, щасливі чи сумні.
Все залежить від життєвої погоди,
Від дарунків долі, на які багаті дні.

Під небесним куполом зацвіли сади,
Аромат в повітрі від весни ходи,
Пахнуть в полі квіти і свіжа трава,
Світ життю радіє - ось такі дива.

Ненайкраща себе ж я версія
Та далекий від ідеалу,
Проти себе роблю диверсії
Та безглуздю даю на поталу.

Ранкове просоння природи
З першим весняним туманом.
В повітрі сира прохолода
Окутує світ весь старанно.

Через любов черстві стають чутливими і чуйними,
Лякливі й боягузливі сміливими й безстрашними стають,
Стають цілющими стосунки, що були колись отруйними
Та доброю стає колись погана і нікчемна людська суть.