Ще один день з хворобою боремось -
Нитку життя не порвати б лишень.
Багато років смерті не коримось,
Щоби прожити ще один день.

Душа від добра росте,
Душа без добра міліє,
Коли у ній є щось святе,
То світлом вона пломеніє.

Не спиться. Тиша. Ніч. Молитва "Отче наш".
Десь там на Небесах й в душі Отець Небесний
Й прохання, щоб отримати сім чаш
Для себе й світу, для душі та тіла дар чудесний.

Минає день. Зникають всі його турботи.
Сон затирає дійсність, що навколо.
Не знаєш до пуття там де ти й хто ти.
Там інший простір й час, життя і доля.

Не заходить хай сонце над гнівом,
Хай не стануть, як ніч, душі темні,
Щоб все ж бачити те, що важливо -
Речі добрі, потрібні й приємні.

Серед холоду навіть зимою
І в морозний пронизливий вітер
Є тепло, яке все є з тобою
Й будь-коли тебе зможе зігріти.

Людям не бракує розуму і сили -
Підкорили вже практично собі світ,
Землю, небо, море, космос підкорили
І на Місяці лишили навіть слід.

В кожного різна щирість:
Зла і добра буває,
В війнах або ж у мирі,
Шкодить чи помагає...

Через любов черстві стають чутливими і чуйними,
Лякливі й боягузливі сміливими й безстрашними стають,
Стають цілющими стосунки, що були колись отруйними
Та доброю стає колись погана і нікчемна людська суть.

Серед людей ми часом граємо вар'ята,
Блазнюєм перед совістю і Богом,
Кривим душею творчо та завзято,
Себе щоб обманути мати змогу.

Світла людина щирістю сяє,
Просвітлює душі інших,
Наповнює світлом серця до краю,
Світ змінює - робить ліпшим.

Полистаю своє старе,
Щоб не сталось - стаю собою,
Пам'ять спогадами пробере,
Душа пилу позбудеться слою.