Під колискову вітру гойдаються дерева,
Кружляє листя в танці листопаду,
Знімає свій барвистий одяг осінь-королева,
Щоб в милих снах знайти собі відраду.

Осінь - завмираюча весна,
Стає менше, а не більше гріти,,
Спів птахів міняє тишина
Й дощ щось може тихо шепотіти...

Затрималось літо в гостях у осені
Та гріло її більше тижня теплом,
А зараз дощами дерева зрошені
За літом сумують там за вікном.

Місяць старий тепло-жовтий
У ніч спекотну серпневу
Вийшов з-за горизонту,
Щоб прогулятись по небу.

На галявину у сквері
Світло з-за дерев пробилось,
Привідкрились наче двері
Й гості на поріг з'явились.

Після днів теплих й погожих
Ледь вище нуля й дощить,
Весна зупинилась схоже,
В понуру пірнула мить.

Весна обіймає своїм теплом

Та спрагою жити все напуває,

Прощається світ із зимовим сном,

Цвіте, оживає, барв набирає...

Милозвучний концерт ранковий -
Ода радості від пернатих.
В них світанок щодня святковий
З співом, щебетом жвавим й завзятим.

В світ знову приходить весна,
Щоб з мертвого сну розбудити,
Співуча, в цвіту й запашна
Прийшла вона все оживити.

Зима - не пора щебету
Від жайворонків й солов'їв,
Ні грації білих лебедів,
А віхол й холодних вітрів.

Вода на ставку замерзла,
Скували її морози,
Неначе надія померла...
Збулися невтішні прогнози?

Ще вчора там лебідь плавав,
Він грів там собою воду
І попри невтішні справи
Видзьобував в кризі свободу.

Перша проба пера зими:
Гілки дерев фарбує в біле,
Торкнулися хмари їх крильми,
Посипали снігом ледь-ледь впівсили.