День минає - не все змогло збутися,
Не всі плани і мрії здійснилися,
Не змогло все, що треба збагнутися,
Ще не всі ми на краще змінилися.

Ще один день з хворобою боремось -
Нитку життя не порвати б лишень.
Багато років смерті не коримось,
Щоби прожити ще один день.

Життя... То є падіння, то є злети...

Є пісна проза, є пісень куплети.

Пряма недовго й знову віражі..

Чужі, як рідні, а рідні, як чужі...

Душа від добра росте,
Душа без добра міліє,
Коли у ній є щось святе,
То світлом вона пломеніє.

Все закінчиться рано чи пізно -
В цьому світі Вічний лиш Бог.
Війни, сльози та всі біди різні -
Людських справ розвіється смог.

Покоління з відкритими ранами
Та розбитим війною життям,
Воно вміє жити оманами
Та швидким помилок забуттям.

Під колискову вітру гойдаються дерева,
Кружляє листя в танці листопаду,
Знімає свій барвистий одяг осінь-королева,
Щоб в милих снах знайти собі відраду.

Осінь - завмираюча весна,
Стає менше, а не більше гріти,,
Спів птахів міняє тишина
Й дощ щось може тихо шепотіти...

Затрималось літо в гостях у осені
Та гріло її більше тижня теплом,
А зараз дощами дерева зрошені
За літом сумують там за вікном.

Не спиться. Тиша. Ніч. Молитва "Отче наш".
Десь там на Небесах й в душі Отець Небесний
Й прохання, щоб отримати сім чаш
Для себе й світу, для душі та тіла дар чудесний.

Місяць старий тепло-жовтий
У ніч спекотну серпневу
Вийшов з-за горизонту,
Щоб прогулятись по небу.

Яким поганим міг би стати рай,
Якби людей не виганяли звідти.
На землю став би схожий Божий край,
Де люди зовсім не як Божі діти.