Поміж рясності цього світу
Ми щось бачимо, щось помічаєм,
А без чогось не можем жити,
Є й таке, що ми відкидаєм.

Людям не дАно все знати,
ТомУ помилОк роблять море,
Як мстити за них й не прощати -
Світ стане суцільним горем.

Може я, може ти
На дорозі життя
Зможем щастя знайти
Так, щоб без каяття...

Ми народились в помилкАх і в помилкАх живем.
Помилки наші: самовпевненість надмірна, пиха, злоба,
Хибні теорії, стереотипи, війни, жадібність... і день за днем
Робим нові, повторюєм старі - така у нас хвороба.

Бувають різні в цьому житті миті:
      Веселі, що до неба хочеться стрибати
            І більше радості, ніж сили, щоб радіти;
Сумні до того, що їх важко пережити
      Та вже немає сліз і сили, щоб ридати.
            Без втрати розуму пройти все треба вміти.

А людям здається, що прав в них багато,
Що можуть вони чуже щось забрати,
Що можна забрати у когось життя,
Що можна топтати чужі почуття,
Що долі чужі можна легко ламати
Та ще й насолоду від цього дістати...
І мати це все за свої перемоги -
Огидні в людей цих життєві дороги...

Ранкова роса дерева, кущі та траву омиває,
Змиває весь пил та дає цілющу силу рости.
Природа задихала свіжістю, світ немов оживає.
Оновлюють все навкруги води краплини прості.

СКІЛЬКИ ТРЕБА: води, щоб вимити тіло;
Мила, щоб душу свою від бруду відмити;
Тілу, щоб встати на ноги, сили;
Сили душі, яка впала, щоб далі жити?

Багато в цьому світі є людей,
Доводиться не з кожним справу мати.
Зробила доля з декого гостей,
Когось приємно (а когось не дуже) зустрічати.

В невидимому світі почуття та якості живуть,
Любов, ненависть, жадібність і щедрість,
Розумність й дурість, безглуздість та глибока суть,
Правдивість та брехливість, поступливість та впертість...

Ми знаємо, що таке БУТИ -
Колись з небуття ми з'явились
І кожну мить себе чути
Не треба було нам вчитись.

Якщо хочеться вам в казку,
Не ходіть тоді дуже далеко...