В німому мовчанні ночі

Лише голос тиші чути.

Засліплює темрява очі,

Приховує контури суті...

На темну ніч – світанок новий бУде
З ніжно-рожевим сонячним промінням.
На звичне «ну і що» - прийде звичайне чудо,
Десь в серця глибині живе його насіння.

Є мелодії, які звучать, немов молитви
Та підносять душу в небеса,
Десь подалі від щоденної гонитви,
В казку, де є добрі чудеса…

Початок сповнений надії -
Початок справи чи життя...
Початок починає хто як вміє,
Початок, мов мале дитя.

Дощ, мов з відра,
Вечір, вже темно.
Небо з грозою
Впало на землю
 

Коли ти прямо по житті ідеш,
То тих, хто звик виляти, зустрічаєш:
Для злодія - ти злодій, хоч і не крадеш,
Для вбивці - вбивця, хоч і не вбиваєш,
Для лицеміра - лицемір, брехун для брехуна
Для алкоголіка - алкаш чи наркоман...
У різних головах твоя страшна вина
Давно доказана й плачевний в тебе стан.

Коли Земля втрачає вагу -
Ти падаєш в Небо.
І вись годує твою снагу,
Земля лиш порох для тебе.

Повітря чистого ковток
У концентрацію думок
Приносить подих свіжий.
Токсичність з них зникає вмить
Та світ по іншому звучить
І не такий вже хижий…

Про тишу знову хочеться згадати,
Про відпочинок тихий та безслівний,
Щоби почути, як в душі буде звучати
Її мотив - легкий та щирий, рідний…

По дорозі за кроком крок,
Крізь болота й сади бажань,
Крізь пустелі й ліси думок,
Серед відповідей і питань,
Спотикаючись й з кроком твердим
Ми йдемо невідомо куди.
То вогонь у душі в нас, то дим,
То потоп, до бракує води…

Мир вам – всім, хто ранок зустрічає.
Мир вам – сонце, небо та земля.
Мир вам, люди, хай ваш мир оберігає
Від усього злого добре ангеля.

Людина людині ангел, людина людині біс,
Людина людині мрія, людина людині каприз,
Людина людині крила, людина людині пута,
Людина людині бальзам, людина людині отрута,