Серед бажань і різних почуттів,
Котрі живуть в наших серцях і душах,
Є ті, котрі мов шум й такі, мов спів,
Є ті, котрі будують і є ті, що рушать. 

Не нарікаю зовсім на погоду,
Хоча надвОрі березень зимовий
Заллє дощем чи заморозить воду,
Засипле снігом і насупить хмари-брови. 

Ми даємо дорогу прогресу:
Нам замало лише наших рук,
В допомогу ногам є колеса,
Крила є і ми швидші за звук…  

Сніг в повітрі кружляє,
Ніби ангелів пух
Та собою вкриває
І дерева, і луг... 

Віра в дива окриляє,
Якщо мудра її основа,
Коли силу творити має
Добрі справи з доброго слова. 

Віра в дива заколисує світ,
Як алкоголь жертву,
Шепочучи їй, що це ліки від бід,
Поки не зробить мертвим. 

Мінус десять, а співають птахи,
Дуже тихо, але співають,
Серед снігу ці диваки
Перехожим весну провіщають.

В цьому світі не так все просто,
Неузгоджень в ньому багато,
Ми усі тут неначе гості,
Що зібралися тут на свято.

Зачаровані тим, чого нема.
Повні віри в те, чого не буде.
Тепла прагнуть ті, в кого зима
У душі й шматок льоду у грудях.

Наше життя – це щось швидкоминуче
Все, що булО, неначе мить одна,
Розділена на радісне й болюче,
Що обійшли чи випили до дна.

Вражає білий аркуш своєю чистотою,
Псувати білизнУ не підіймається рука.
Не надто чисті почуття й думки на ньому свої
Чи варто залишати у незграбненьких рядках?

Хтось поспішає жити, ніби завтра вже не буде
Й у поспіху бере усе до рота і до рук.
Залізе скрізь й загадить все та всюди
І не встигає розпізнати суть ні радості, ні мук.