Коли душа темніє - не лиши мене, Мій Боже.
Дай трохи Свого Світла Ти мені,
Можливо зроблено є мною щось негоже,
Можливо впав в Твоїх очах і десь на дні.

Тобі здається, що тебе недолюбили
Батьки, котрі для тебе все робили,
Життя тобі все віддавали,
Вдень турбувались і вночі не спали -

Є в світі люди, які щось дискредитують,
Хтось несвідомо робить це, а хтось свідомо.
Своїми діями щось підривають чи руйнують
І роблять добре непотрібним геть нікому.

сирість - стан недовареної їжі.
сирість - сльозлива осінь у природі.
сірість - коли туман осінній очі ріже,
коли лише безбарвність у сирій погоді.

Я пишу безкоштовно вірші
І не хочу їх продавати.
Це частина моєї душі,
Їх продати - це душу за ґрати.

Ну як тобі, Єво, діти?
Як Каїн тобі, як Авель?
Чи плакати, чи радіти,
Що маєш родити право?

В білих аркушах записника
Пишеш швидко й перегортаєш... 
Скільки бУде їх ще в руках? 
Ти не знаєш, а поспішаєш...

Можливо десь країна є,
Де без війни дається мир,
Де життя ближніх, мов своє,
А сенсу не з’їдає ахінеї вир.

Відлітають у вирій птахи
Та жовтіють дерева й трава,
Ледь тихіше стає навкруги,
Тільки вітер сумне щось співа...

Якщо світ душею убогий
Чи поможуть  йому статки?
Чи поможуть лінивому ноги
Шлях почати новий спочатку?

Хтось каже, що не вірить зовсім в Бога,
А я не зовсім можу вірити в людей.
У Бога є закони, зрозуміти є їх змога,
А у людей лиш божевілля основна з ідей.

Давно не бачились з тобою,
Хоча я зовсім не скучаю
За прохолодою сирою,
Назустріч ще не поспішаю.