Архів думок
| Головна » Статті » Вірші » Природа |
Понура мить
| Після днів теплих й погожих Ледь вище нуля й дощить, Весна зупинилась схоже, В понуру пірнула мить. Тремтить від холоду листя, Що з бруньок щойно з'явилось, Мов сплутало пору і місце Та зовсім не там опинилось. А з неба кольору сталі, Де й сліду від сонця немає, Мов сльози з лиця в печалі Холодний дощ накрапАє. | |
| Категорія: Природа | Додав: _Roman (23.04.2024) | |
| Переглядів: 39 |
| Всього коментарів: 0 | |