Архів думок
| Головна » Статті » Вірші » Природа |
Місяць
| Місяць старий тепло-жовтий У ніч спекотну серпневу Вийшов з-за горизонту, Щоб прогулятись по небу. Поміж зірками гуляє, Що в темряві мерехтять, В кожне вікно зазирає: Люди там сплять чи не сплять. Хтось спить і сни споглядає, А хтось не може заснути Та дивиться в небо безкрає - В світи, до котрих не сягнути. Місяць по небу гуляє Та бачить людей і зорі, Як кожен ліхтар сіяє... Й себе також бачить в морі. Гуляє по небу віками, Багато він всього бачив Й людей пихатих думками, Що більші за зорі наче. Та гаснуть вони дуже швидко І світла від них небагато, Буває в душі в них так плитко, Що зовсім нема там що взяти. Хоча трапляються люди, Що вміють світити та гріти Любов'ю й добром всім і всюди... Вони певно зоряні діти. | |
| Категорія: Природа | Додав: _Roman (25.08.2024) | |
| Переглядів: 24 |
| Всього коментарів: 0 | |