Не син і не наймит для Бога,
Народжений з плоті бажання,
Призначений хто зна для чого,
Не перший і не останній.

Ми, як один, раби своїх ілюзій:
Про світ, про Бога, про людей, про себе,
Про правду і брехню, про ворогів і друзів,
Про віру і любов, про землю і про небо.

Жереб на вході в світ
Наш визначає стан:
Хтось в молоко та мід,
Хтось серед сліз та ран..

Коли торкаєшся до Бога - хочеш жити,
Весна в душі співає й розквітає,
Любов'ю дихаєш і нею весь зігрітий,
Між ангелів у небесах високо десь літаєш.

Хай не заступить, Боже, моя слабість Твою Силу,
Хай Твому Світлу моя тьма не робить тінь нікому,
Хай нерозумність моя не зведе когось в могилу.
Хай Твоя Мудрість осіяє шлях до Істини - додому!

Коли тривога роз'їдає спокій
І видається, що розчинить скоро все,
Коли з вогню лишився тільки попіл
Й від нього холодом і сирістю несе...

Хай щира посмішка чиясь тебе зігріє
І в серці проросте букетом квітів.
Все буде добре! Хай душа радіє
Бо є ще те, заради чого варто жити

Добре, що весна... Мов третій день творіння,
З безжиттєвої землі з'явились квіти -
Паростки життя, мов нове воскресіння.
Як такому диву не радіти?

Хотів би не помилятись
Свідомо і несвідомо,
Від істини не віддалялись,
Біди не робити нікому.

Радість з любов'ю найбільш радісна -
Світлом серце й душу осяє,
Зігріє теплом так, що там весна
Окрилить, заквітне та заспіває ...

Де ділися просто люди
Добрі, розумні, душевні,
Що ще не продались, мов Юди,
В яких душа не в кишені?

Мій Боже,торкнутися б до Тебе
Й зцілитися від темряви й оман,
Відчути у душі безмежне небо,
Щоб там не було болю, а ні ран.