Соціальні істоти люди
Гуртуватися дуже люблять,
Як захочуть - так все і буде:
Побудують або погублять.

Хотів би не помилятись
Свідомо і несвідомо,
Від істини не віддалялись,
Біди не робити нікому.

Де ділися просто люди
Добрі, розумні, душевні,
Що ще не продались, мов Юди,
В яких душа не в кишені?

Вибачте, діти, що не прийдете в світ,
Тут, насправді, не дуже цікаво,
В бажаннях заплутаний людський рід,
Бути щасливим не має права.
 

Є в світі люди, які щось дискредитують,
Хтось несвідомо робить це, а хтось свідомо.
Своїми діями щось підривають чи руйнують
І роблять добре непотрібним геть нікому.

Ну як тобі, Єво, діти?
Як Каїн тобі, як Авель?
Чи плакати, чи радіти,
Що маєш родити право?

Можливо десь країна є,
Де без війни дається мир,
Де життя ближніх, мов своє,
А сенсу не з’їдає ахінеї вир.

Якщо світ душею убогий
Чи поможуть  йому статки?
Чи поможуть лінивому ноги
Шлях почати новий спочатку?

Ми даємо дорогу прогресу:
Нам замало лише наших рук,
В допомогу ногам є колеса,
Крила є і ми швидші за звук…  

Мир вам – всім, хто ранок зустрічає.
Мир вам – сонце, небо та земля.
Мир вам, люди, хай ваш мир оберігає
Від усього злого добре ангеля.

Сонце, десь пропало ти
Хмари рідко тебе випускають
З недалекості та суєти.
Тут без тебе більше ламають...

Залишились ще праведники в світі,
Ще люди є що вірно хвалять небеса,
Без шанування днів святих не можуть жити,
На кожне свято є у них горілка й ковбаса.