Бувають різні в цьому житті миті:
      Веселі, що до неба хочеться стрибати
            І більше радості, ніж сили, щоб радіти;
Сумні до того, що їх важко пережити
      Та вже немає сліз і сили, щоб ридати.
            Без втрати розуму пройти все треба вміти.

В невидимому світі почуття та якості живуть,
Любов, ненависть, жадібність і щедрість,
Розумність й дурість, безглуздість та глибока суть,
Правдивість та брехливість, поступливість та впертість...

Ми знаємо, що таке БУТИ -
Колись з небуття ми з'явились
І кожну мить себе чути
Не треба було нам вчитись.

Якщо хочеться вам в казку,
Не ходіть тоді дуже далеко...

Хоч помиляюся в житті постійно

Й приносять біль та горе помилкИ,

Кайданами їх скований надійно

Та манить не падіння, а політ таки.

Якщо я володію мовами людськими
І навіть ангольські підвладні мені мови:
Слова гучними можуть бути та дзвінкими -
Я пустодзвін, якщо нема в мені любові.

В лабіринтах життя блукаючи,
Ми напевно себе шукаємо...
Поміж злом та добром вибираючи,
В світі місце своє визначаємо...

ми, не ми - геть заплутані
у своє і чуже суб'єктивне.
і невчасністю, як отрутою,
із  приємного робим противне…

Маленькі душею хочуть рости:
Вбивають, крадуть, обдирають...

Великі душею просто ростуть:
Рятують, дають, помагають...

Час минає, відходить життя,
Непомітно зі світу хтось йде
І проживши життя без тертя,
Навіть сліду не лишить ніде...

У барвах світу кожен бачить те, що хоче:
Хтось кольори природи, хтось асфальту сірість,
Хтось темряву німу, хтось спокій ночі,
Хтось непросвітність дня, хтось в світло його вірить...

закрався в душу сум...
закрався в серце біль...
не музика там - шум...
хтось там розсипав сіль...