Ще день минув, ще плюс один пішов в минуле,
За грань "тепер" пішли якісь події, сподівання та надії,
Чогось не сталось, а щось сталось й промайнуло...
Та рідко бездоганними булИ слова, думки та дії...

Є люди милі і привітні -
Ти поруч з ними, мов р раю.
Розумні є, у слові спритні -
Дарують мудрість всім свою.

Колись піду... Чи лишуся собою
У спогадах чужих і у думках?
Чи хтось тоді помітить душу мою,
Що десь колись застигла у рядках?

Чотили...
Ще мало сили,
Світ кольоровий би пізнати,
Відчути б смак, все б в руки взяти,
Все, що навколо - все моє!
Я, я, я, я - Є!

Широкою дорогою хтось стрімголов летить у ад,
Вузькою - хтось у рай заслужений прямує,
А я по свому бездоріжжю - то вперед, а то назад,
Не знаю точку прибуття і чи кудись дійду я...

Всі кажуть: бери! Я ж на краще чекаю:
На зоряне небо від краю до краю,
На день, котрий довший, на сонце тепліше,
На чисту росу, від якої свіжіше,
На розум ясний і на серце без болю,
На добру, не зламану бурями долю,
На чисту, що з радості світиться душу -
Це все неодмінно взяти я мушу.

В полоні ночі
Не бачать очі,
Вдивляючись в безмовну тьму.
В полоні ночі
В слова пророчі
Ти не повіриш будь-кому.

Щось часом бракує, щоб бути щасливими:
Можливо бажання здійснити,
Чи трохи більше бути вродливими,
Чи краще навчитися жити...

Поки ще сонце зранку сходить
Й вдихнути можна повітря ковток
Поки день після ночі приходить
Поки ще можна зробити крок

Стабільно тільки час втікає:
За миттю мить, за роком рік,
Все, що в минулому зникає,
Смиренно робим тому лік.

Десь між реальністю і сном
Нас заганяють мрії,
Немов обпилися вином
надмірної надії.