Коли тривога роз'їдає спокій
І видається, що розчинить скоро все,
Коли з вогню лишився тільки попіл
Й від нього холодом і сирістю несе...

Хай щира посмішка чиясь тебе зігріє
І в серці проросте букетом квітів.
Все буде добре! Хай душа радіє
Бо є ще те, заради чого варто жити

Радість з любов'ю найбільш радісна -
Світлом серце й душу осяє,
Зігріє теплом так, що там весна
Окрилить, заквітне та заспіває ...

Мій Боже,торкнутися б до Тебе
Й зцілитися від темряви й оман,
Відчути у душі безмежне небо,
Щоб там не було болю, а ні ран.

Як добре навчитись складати
Після бурі душу по крупинах,
Все недобре вітру віддавати,
Добру зберегти її частину.

ангели дивились на арену,
дійство роздивлялися земне
із бажанням вибігти на сцену,
радістю розбавити сумне...

Час постійно показує хто ми:
Колись нам, колись іншим людям...
А вкінці ми дістанем дипломи
І направлення з ними буде.

Десь там глибоко-глибоко,
У кожній душі в глибинах,
Куди не заглянути оком,
Живе щаслива людина,
 

Світла Душа попри все має жити,
Розпогодиться і розійдуться хмари,
Ще кому, якщо не їй світити
В час, коли розвіються недобрі чари?

Коли душа темніє - не лиши мене, Мій Боже.
Дай трохи Свого Світла Ти мені,
Можливо зроблено є мною щось негоже,
Можливо впав в Твоїх очах і десь на дні.

сирість - стан недовареної їжі.
сирість - сльозлива осінь у природі.
сірість - коли туман осінній очі ріже,
коли лише безбарвність у сирій погоді.

В білих аркушах записника
Пишеш швидко й перегортаєш... 
Скільки бУде їх ще в руках? 
Ти не знаєш, а поспішаєш...

Хтось каже, що не вірить зовсім в Бога,
А я не зовсім можу вірити в людей.
У Бога є закони, зрозуміти є їх змога,
А у людей лиш божевілля основна з ідей.