Парус на вітрі запарусився,
Так надувся, мов загордився,
Ніби у цьому його заслуга,
Що за вітром пішла в нього смуга.

Богу принесу серце сокрушене,
В ньому нічого уже нема,
Витекло все, цілісність зрушена,
Там лише холод і зима.

Дай, Боже, народитися Згори
Тебе прийняти, мов Твоя дитина,
Хай Світло Твого Духу у душі горить,
Нехай у тьмі душа без Тебе не загине.

Вона без нього зможе
Також він зможе без неї
Їм краще разом може
Як жити душа душею

За щастя боротись - не переборотись...
Ще ця перемога й блаженства пік?
Ще подолати всіх тих, хто проти
Й не спиниться кроків щасливих лік?

Хтось каже, що він зовсім не втомився
Від ігор лицемірства і брехні у світі,
Що він прекрасно в цю картину влився,
Що можна в гроші ігри ці перетворити.

Якими милими бувають сподівання,
Що в цьому світі рідний хтось знайдеться,
Вона будЕ його, а він її коханням
І стане раєм світ для них та все складеться.

Як спокійно на душі - чудова мить.
Чути шум дощу і вітру подих,
Не болить душа та серце не щемить
і вдихаєш мокрий запах прохолоди.

Коли торкаєшся до Бога - хочеш жити,
Весна в душі співає й розквітає,
Любов'ю дихаєш і нею весь зігрітий,
Між ангелів у небесах високо десь літаєш.

Хай не заступить, Боже, моя слабість Твою Силу,
Хай Твому Світлу моя тьма не робить тінь нікому,
Хай нерозумність моя не зведе когось в могилу.
Хай Твоя Мудрість осіяє шлях до Істини - додому!