Я просто йду і не шукаю слави -
Мені б святе з душі не розгубити
Та не звернути ні наліво. ні направо
З дороги "ВІРИТИ, НАДІЯТИСЬ, ЛЮБИТИ".

Як швидко минає літо
Під спів пташиних пісень,
Під сонцем, що любить гріти
Та довгий спекотний день…

       Вот приходит новый день,
       День вчерашний словно тень…
Что прошло – за тем не жалей.
       И не спорь с своей судьбой, 
       В новый день возьми с собой
То, что сделает тебя на день умней.

Ми переможці по своїй натурі і поразок не сприймаєм.
Для нас програти гірше навіть деколи, ніж вмерти.
Ми скальпи з чужих мрій чи планів пристрасно знімаєм
Та прикрашаєм свою голу душу ними гордо й вперто.

Звучить в душі відлуння відчуттів -
Десь музика, десь просто шум лунає,
Змістовність та безглуздість тиші, слів
Гнітить, підносить, інколи вражає…

Стемніло і у темноті нічного небозводу
Відкрилась до зірок далеких глибина.
Заколисали та приспали сутінки природу -
Вона у снах далеко… А близькою стала далина.

Жила душа в світі,
Було в житті немало…
Вчилась вона жити,
Щастя вона шукала…