Сипле сніг, сплячу землю вкриває
І під білим холодом вона тихенько спить,
Скована морозом, сили геть не має,
Мить їй наче вічність, ну а вічність ніби мить.

Десь над нею хуртовини, вітер виє,
Та від холоду дерева всі тремтять,
Шаром снігу замело весняні мрії,
А сніжинки до землі усе летять й летять...

Засипає снігом ті місця, де були колись трави,
Де пахучі квіти тішили метеликів і бджіл,
Холод й завірюха - ось такі у світі справи.
Це зима, її сувора воля і такий її уділ.