Літній дощ не змиває бруд
Той, що в душах людей сидить,
Він не чистить зрадливість юд
Та брехливість не змиє й на мить.

Літній дощ не гасить пожеж,
Що запалюють лють війни,
Яка в душах горить без меж,
Відчуття не будить вини.

Літній дощ трохи лиш покропив,
Намочивши поля та ліси,
На дорозі калюжі лишив,
А у душах й краплини роси.

Дощ не схожий на сльози богів,
Що торкаються сЕрця й душі,
А шкодА, я би цього хотів
І тому пишу часом вірші...