Архів думок
| Головна » Статті » Різне » Казки |
| У категорії матеріалів: 8 Показано матеріалів: 1-8 |
Сортувати по: Даті · Назві · Коментарям · Переглядам
|
Початок тут http://vidlunnja.at.ua/publ/rizne/kazki/viter_i_snizhinka/11-1-0-293 Коли Сніжинка перетворилась на пару, то почала підніматися в небо до хмар, щоб стати знову Сніжинкою і щоб знову подружитися з Вітром та продовжити свої цікаві подорожі та пригоди. |
|
Був хмарний зимовий день. З неба собі тихесенько падали Сніжинки, кружляючи в повітрі і нікуди не поспішаючи. Вони ніби змагалися, хто з них зробить більше віражів в повітрі, повільніше і довше буде летіти до землі, не поспішали, а відчували насолоду від повільного польоту. Смакували кожною миттю... Благо погода була спокійною і зовсім без вітру. |
|
У темному дрімучому лісі була хатинка. Звичайна старенька дерев'яна хатинка, побудована з горизонтальних дерев'яних колод, поскдаданих одна на одну та з'єднаних в замок, які від старості стали темнокоричневого кольору, між колодами поріс зелений мох. З трьох сторін хатини були невеличкі вікна, а з однієї скрипучі двері. Ручка на дверях була у вигляді закрученого баранячого рогу. На двосхилому даху росла трава, яка була схожа на чепірнате, розтріпане та незачесане волосся, що стирчало в різні боки. Але не вигляд хатинки був в ній найвражаючішим. Зовні вона була проста і непримітна. Важлива і вражаюча була її внутрішня частина - її чари. |
|
Жили-були люди. І жили вони не будь-де, а в самій Казці. Казка ця тривала вже дуже довго і люди звикли до неї. Дива навколо почали сприймати, як щось звичайне та буденне. Вже ніхто не дивувався цвітінню квітів, співу птахів, веселці в небі, сутінкам, які вкладали спати все навколо, безмежному нічному зоряному небу, світанкам, які оживляли все і щоранку дарували нове життя, сонцю, яке не втомлювалося зігрівати всіх своїм теплом, перлинам роси, що виблискували, радіючи першим промінцям сонця, дощику, який додавав сили рости рослинам. Ніхто навіть не дивувався смачним полуницям і черешням… |
|
Ця історія була колись дуже-дуже давно, коли перші люди ще жили в раю, тішилися його красою, смакували плодами райського саду та раділи життю |
|
Ну ось і пройшов час твого
перебування там. Прожив ти там вісімдесят два роки п’ять місяців і двадцять
один день… Ти вже не задаєш питань, хоча й не знайшов відповіді на все те, що тебе
цікавило в світі людей… Бачу, що ти почав пригадувати нашу першу зустріч... |
|
На цьому інструктажі ти отримаєш роз'яснення, щодо таких питань: «Чому ти народився»; «Чому ти народився» 77777Скажу прямо і не буду вводити тебе в оману – так захотіли твої батьки, так захотів Бог, Який дозволив, щоб це сталося....77777Ніхто не питав твою думку чи ти хочеш сюди чи ні... Просто в тебе з цього приводу не було думки... До речі, як і не було тебе самого...) Тому немає сенсу багато говорити на цю тему... |
|
Колись два царства були в світі - |