Початок тут http://vidlunnja.at.ua/publ/rizne/kazki/viter_i_snizhinka/11-1-0-293

       Коли Сніжинка перетворилась на пару, то почала підніматися в небо до хмар, щоб стати знову Сніжинкою і щоб знову подружитися з Вітром та продовжити свої цікаві подорожі та пригоди.

Там, де заходить сонце, закінчується день, прощаючись зі світом останніми сонячними променями та рум'яним краєчком неба... починаються сутінки... ніч... безкрайнє нічне небо з зірками... зникає Земля....

Я вдячний за тишу нічну
Нехай вона трохи без сну
Та поруч десь Бог є
Життя береже моЄ

Я дякую Богу за добрих людей:
Їх світло у день похмурий,
Тепло, що від них в районі грудей,
Зігріє і в холод, і в бурю.

       Був хмарний зимовий день. З неба собі тихесенько падали Сніжинки, кружляючи в повітрі і нікуди не поспішаючи. Вони ніби змагалися, хто з них зробить більше віражів в повітрі, повільніше і довше буде летіти до землі, не поспішали, а відчували насолоду від повільного польоту. Смакували кожною миттю... Благо погода була спокійною і зовсім без вітру.

Під сумносірим небом він почав свій шлях
І снігу залишки дощенту змив дощем,
Прийшов, мов зі сльозами на очах
І в перший день цей Рік навіяв суму щем.

       У темному дрімучому лісі була хатинка. Звичайна старенька дерев'яна хатинка, побудована з горизонтальних дерев'яних колод, поскдаданих одна на одну та з'єднаних в замок, які від старості стали темнокоричневого кольору, між колодами поріс зелений мох. З трьох сторін хатини були невеличкі вікна, а з однієї скрипучі двері. Ручка на дверях була у вигляді закрученого баранячого рогу. На двосхилому даху росла трава, яка була схожа на чепірнате, розтріпане та незачесане волосся, що стирчало в різні боки. Але не вигляд хатинки  був в ній найвражаючішим. Зовні вона була проста і непримітна. Важлива і вражаюча була її внутрішня частина - її чари.

       Жили-були люди. І жили вони не будь-де, а в самій Казці. Казка ця тривала вже дуже довго і люди звикли до неї. Дива навколо почали сприймати, як щось звичайне та буденне. Вже ніхто не дивувався цвітінню квітів, співу птахів, веселці в небі, сутінкам, які вкладали спати все навколо, безмежному нічному зоряному небу, світанкам, які оживляли все і щоранку дарували нове життя, сонцю, яке не втомлювалося зігрівати всіх своїм теплом, перлинам роси, що виблискували, радіючи першим промінцям сонця, дощику, який додавав сили рости рослинам. Ніхто навіть не дивувався смачним полуницям і черешням…

       Ця історія була колись дуже-дуже давно, коли перші люди ще жили в раю, тішилися його красою, смакували плодами райського саду та раділи життю

На цьому інструктажі ти отримаєш роз'яснення, щодо таких питань:

«Чому ти народився»;
«Куди ти потрапив»;
«Що ти отримав»;
«Що тобі робити»;
«Куди ти ідеш».

«Чому ти народився»

Колись два царства були в світі -
Це царство світла й царство тьми.
Вони по свому звикли жити
І ніби був у світі мир.