Світ, як театр. А люди, мов актори.
Всі грають ролі тут, а не живуть.
Ти народився – мов відкрились театральні штори
Й тебе в оману декорації введуть...
 
Тут треба грати ролі і вдавати,
Що тобі смішно, хоча сльози на очах
І коли смішно – деколи ридати,
Та бути впевненим, хоча й приходить крах.

І до вподоби всім так грати ролі,
Що не цінує вже ніхто життя,
Лиш ролі визначають людей долі,
Погана в тебе роль – то ти сміття…

Та більшого сміття немає
За слово, що нещире з уст зійшло,
Вбиває, хоча лагідне буває,
Скорило світ, добра не принесло...

...........................................................

«Шлях на Голгофу» назва цьої п’єси
І безліч років вже вона триває,
Охочих мало хрест на гору нести,
А розіп’яти  - тут охочих вистачає.

Хоча тут тільки винних розпинають,
Але вина у кожного своя:
За вбивства й грабежі одних карають,
За слово правди інших жде труна...

Що за Голгофою у нас? Що далі буде?
Смерть? Воскресіння?... Чи нова Голгофа?
Немов скажені болем тішаться всі люди...
Всі звикли - в світі гри безглуздої епоха...

................................................................

Але за правду не потрібно розпинати,
А завжди треба бути із собою щирим -
Її крізь серце і крізь розум пропускати,
Щоб бути з Богом із собою в мирі.