Ми розпинаєм, як завжди, Христа
І кожен почувається невинним:
Когось дратує, що Людина ця Свята,
Тому на Нього ллє свій бруд невпинно;
Хтось просто слухає і вірить у брехню,
Її розносить іншим - "благо" робить;
А хтось, можливо, і не вірить в маячню -
Підтакне, посміється і його це не коробить;
Під враженням хтось каже, що Христос -
злочинець, що не має в цьому світі жити;
Хтось доказів зі слів готовий скласти стос;
Хтось смертний вирок легко може присудити;
Хтось ніби друг та зрадити готовий
За плату невелику і продасть, і поцілує;
Хтось тричі переконливо зречеться словом,
Себе картає потім, плаче і сумує…
Виконувати вироки - лише робота:
Побити, катувати чи розп'яти...
У всіх своя в розп'ятті цьому квота.
"Невинні" ми і "право маємо" кричати:
"Якщо від Бога Він, Хай Бог Йому поможе!
Хай лікар оздоровить себе сам!"...
З хреста почулось: "Ти прости їм, Боже,
Ціни не знають діям і словам"

Ми розпинаємо й дивуємося часом
Звідки беруться ті, хто розпинає нас.
Зі зла невтомно в світі робимо прикраси
І умудряємося вірити в щасливий час...