Життя, мов гра у пізнання добра та зла,
Де справжню цінність всього треба взнати.
Куди б дорога-доля нас не завела
Треба навколо і в собі все пізнавати.

Збирати відчуття, думки, харчі і гроші,
Щоб жити, вижити, не вмерти, далі йти,
Щоб мати силу, стимул нести всі ці ноші
До щастя – світлої й красивої мети.

До щастя – там, де все прекрасно,
Де благодать душі земна і неземна
Була б завжди й все було гарно, вчасно…
Та на дорозі раптом виросла стіна…

У когось, як тобі здається, гроші твої -
Ти щось за них хотів собі купити…
Щоб вдовольнити всі бажання свої,
Не проти ти життя комусь розбити.

Ти вирвався – тепер ти на вершині!
А на вершині бути просто клас!
Ти вище всіх здається тобі нині,
Під попою у тебе золотий твій унітаз!

Бій виграв ти, а битву за добро програв,
Тобі на новий рівень не піднятись
І поки гонг, що «гри кінець» не пролунав,
За щастя б’єшся, щоб без нього не зостатись.

Але ж Життя – це гра у пізнання добра і зла.
Тут щастя – до добра без зла крізь зло пробратись.
Куди ж тебе дорога твоя завела?
Ти можеш оцінити розумом і серцем й розібратись.

"Достойних цілей" є безмежна кількість в нас
І часто по житті вони нас всіх ведуть.
Куди ми взнаєм, як закінчиться наш час,
А поки нам не зрозуміла їхня суть.

Моя дорога теж заплутана і непроста,
Я розбираюсь в ній і часто теж блукаю.
Мені не повторити рівний шлях Христа…
Не звинувачую нікого, лиш добра бажаю.