Не стало язичників, відновлюють храм,
Ще трохи й настане пік віри,
Готові вклонятися всі небесам
Та лізти для Бога зі шкіри -

Побити камінням за гріхи і хулу,
Щоб праведність всякий побачив,
Яка вже пройшла до кінця всю шкалу,
Попереду Бог лише наче.

Ну а Син Божий.... Він явно чужак.
Любов, милосердя - не Божі справи.
Прозрівають сліпі, але це не знак,
Каліки встають та не в цьому слава.

Оживають померлі, але це не дива.
Цар на троні має сидіти!
Ну а Цей своїм учням ноги вмива,
Каже: "ви не раби, а діти".

Нам Такий не потрібен, розп'яти Його -
Боже царство, де гніт та кари,
Від світу початку бракує цього!
Ми знаєм, що робим... Ми марим....