Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю;
Минулося — осталися
Могили на полі.

Воювали, здобували
та через угоду
В Переяславі віддали
Долю і свободу.
Та заклятим друзям своїм
Не в війні програли -
Свою славу та країну
Підписом розп’яли…

Й позабувши про Вкраїну,
Чубились гетьмани,
Рід козацький волелюбний
Віддали в кайдани.
Щоби в війнах не своїх
Життя віддавали,
Щоб столиці не собі –
Іншим будували,
Щоб повія Катерина
Знищила козацтво
Та впровадила в всі сфери
Ницість, підлість, блядство...

Вже Вкраїна незалежна
Та дурні порядки
Передалися по крові
Від дідів нащадкам.
Як недобре, що не було
Свого Вашингтона,
Щоб порвав у душах пута
Праведним законом,
Щоб не тільки у боях
Слава здобувалась,
Щоб в угодах різних знову
Воля не продалась,
Щоб Вкраїна розцвітала
Люди в мирі жили,
Бога в серці щоби мали
Та добро творили…