Життя, ніби подих вітру -
Підносить або ж опускає,
Заносить в веселки палітру,
То в землю брудну кидає...

Летиш з нізвідки в нікУди,
В потоці невпинно мелькають
Місця, події та люди...
Щось просто мине, щось чіпляє.

У гущі летиш, буває,
Й здається, що в тебе сила,
Яка цілий світ міняє -
Це вітер дарує крила...

Але подих вітру мінливий:
Був першим - тепер останній.
Вже інші пихаті й крикливі
Вважають - вони унікальні.

Й вони прилетять, куди вітер
ПринЕсе й назАжди зупинить...
А вітру ще далі летіти...
Комусь він в лице, комусь - в спину...