Коли ти прямо по житті ідеш,
То тих, хто звик виляти, зустрічаєш:
Для злодія - ти злодій, хоч і не крадеш,
Для вбивці - вбивця, хоч і не вбиваєш,
Для лицеміра - лицемір, брехун для брехуна
Для алкоголіка - алкаш чи наркоман...
У різних головах твоя страшна вина
Давно доказана й плачевний в тебе стан.

Все ж не гнітять тебе чужі брехня й самообман,
Шкода лиш тих, хто інших ними опускає
Та нерозумний потрапляє сам у свій капкан
І, оком не моргнувши, у собі все добре добиває.
А ти просто ідеш та сподіваєшся на те,
Що в людях добре щось таки живе,
Що попри шлях кривий у душах щось святе
Все ж переможе все недобре та криве.