Віра гори звертає, сумнів сталь роз'їдає,
Думка - найтонше місце меча.
Там, де є смисл - вогонь віри палає,
Гасить безглуздя смислу очаг.

Смисл то з'являється, то десь зникає.
Віра згасає багато у що…
Тільки любов смислом все наділяє -
Вічність без неї просто ніщо.

Смислу багато - де багато любові.
А там, де мало – там змісту катма,
Там дзвін мечів, грім гармат, море крові,
Сльози і плач та відсутність ума.

Там, де любов – там добро та турбота,
Радість і щастя, гармонія й мир,
Вигода всім та не марна робота -
Лиш доброзичливість там поводир.