Наше життя – це щось швидкоминуче
Все, що булО, неначе мить одна,
Розділена на радісне й болюче,
Що обійшли чи випили до дна.

Наше життя - це цятка темносвітла
На тлі мутного моря цього світу,
Мізерна й зовсім-зовсім непомітна -
Всього у кілька спалахів прожита.

Наше життя – це вкрай щось нестабільне,
Як листя танець у повітрі в день осінній,
Котрого рухи визначає вітер божевільний,
Що бавитись листками, мов дитина, схильний.

Наше життя – це щось… ніщо практично.
Іде за грань «тепер» в минуле, в нікуди,
Зітреться з пам’яті, котра така невічна
Та зникнуть від життя усі сліди…