Щастя - є. Та воно десь блукає

В лабіринтах наших бажань.

Ми його то в тупик заштовхаєм,

То ганяєм по колу вагань.

Не під силу йому розв'язати

Нескінченну систему рівнянь,

Де іксів нескінченно багато

І бракує часу та знань.

Та й бажання (ікси) динамічно

Знов з'являються, наче гриби

Від дощу, хаотично й циклічно -

Вперемішку сміття та скарби.

Щастя – є! І частенько говорить,

Що потрібно добро цінувати,

Щоби жити в мирі, без горя

Та його - птаху вільну спіймати.

І наскільки все добре цінуєм -

Ми є рівно на стільки щасливі.

А якщо добра нам бракує -

Ми сліпі або просто ліниві.