Буває недостатньо світла і тепла,
Щоби тебе по-доброму сприймали.
Тоді, коли в кожній душі є своя мла
Всім хочеться, щоб млу цю не чіпали…

…………………………………………

Так і живем – по шию в своїй млі.
Так затишно у ній і так приємно…
Лише б не потонути в ній і взагалі
Не опинитись там, де холодно та темно.

Гасити світло дуже легко у собі
І темрява так легко світло заміняє -
Просто байдужим, щось стає тобі,
Просто «доцільність» так робити заставляє…

Так гасне світло… і тепер у темноті
Воно вже не потрібне – просто заважає.
Незряча темрява лишає в самоті
І назавждИ в собі повільно розчиняє…

……………………………………………

Та краще промінь світла у собі все ж не гасити,
Щоб  мла не розчинила у безодні душу назавжди.
Лиш поки світло у твоїй душі буде світити,
Ніде не заблукаєш, зможеш всяку млу пройти.