Поміж рясності цього світу
Ми щось бачимо, щось помічаєм,
А без чогось не можем жити,
Є й таке, що ми відкидаєм.

Є й таке, що ми зовсім не бачимо
Ні впритул, ні з далекої відстані.
Досить часто буваєм незрячими
В гущі фарб, справ, брехні та істини.

Все так було й до цього вже звикли,
Що живем тим, що нас зачіпає,
Що у серце чи розум проникло
Тим, що спокій у нас забирає.

Хоч існуємо в часі і в просторі,
Поза ними ми часто живемо
На своєму душевному острові
У своїх почуттях і думках - десь окремо...