Свою ненаситність годувати можна вічно,
Приносити їй у жертву інших долі і життя,
Знищувати власну совість вперто і цинічно
Без краплини до самого себе співчуття.

Ненаситності замало всього, що у світі,
Їй однаково вбивати Бога чи людину,
Хто потрапив у її омани сіті,
Годувати її мусить без зупину.

Ненаситність - пожераюча усе безодня,
Хто дає їй волю - раб її навіки,
Поки буде в нього зараз і сьогодні -
Він буде душею виродок й каліка.

Підкорити хоче все безумним своїм мріям,
Щоб піднятись на вершину гори трупів,
Оправдання все знайдеться власним діям,
Поєднавши ненаситність у собі і вперту тупість.