Знайоме відчуття – щось має написатись,
Щось між думок і почуттів лишає супокою
Та хоче прорости і ввись піднятись,
Щось тліє в серці ледь помітною іскрою…

Можливо щось несказане, а може щось забуте,
Незроблене… чи ненаповнений це змістом час
Шепоче тихим голосом, котрий ледь чути:
«Життя, буває, просто так іде від нас,

Минає й не лягає ні на справи, ні на пам’ять,
Проходить вхолосту, відходить просто так,
Під рівний стукіт серця рОки тарабанять
Й просто зникають, як годинника тік-так…

Буває, що життя лишає щось у цьому світі,
Порожній простір заповняє певним вмістом...
Як добрі наповняють  світ цей справи-діти -
На рай стає світ схожий з добрим змістом».