Архів думок
| Головна » Статті » Вірші » Роздуми |
Написане...
| Ніби померли ті слова, що написав, Як жар думки гарячі їх принесли в світ, Їх ніс вогонь той, що в душі палав, А на папері залишився лід… Та розпізнати можна в холоді рядків Тепло душі - надію, віру та любов, Які губив, знаходив… цінував, як вмів, Незграбно часто по житті ішов. Писав:«не вірю, що прийде кінець безглуздю Та вірити не хочу, що воно вже назавжди Я вже не вірю та надію не відпущу - Без неї неможливо по житті іти» Віру втрачав, любов в серці згасала, Лише надія, наче Бога це Рука, Завжди тримала та не відпускала І по житті вела сліпого дурака... Живу... куди завгодно йти я маю право, Але пишу: "святе б в душі не розгубити І не звернути б ні наліво, ні направо З дороги «Вірити, Надіятись, Любити» | |
| Категорія: Роздуми | Додав: Roman (30.10.2013) | |
| Переглядів: 406 |
| Всього коментарів: 0 | |