Архів думок
| Головна » Статті » Вірші » Роздуми |
Людина
| Ти часом не забув, що ти Людина І щось людське повинно в тобі бути? Чи не прийшла для тебе ще година, Щоб ти Людини голос міг в собі почути? Ти не доріс? А може ти тварина? Чим серце переповнене твоє? І по житті тебе веде яка причина? Ти оціни свій шлях - у тебе ж розум є. Так, розум є - ти рай собі будуєш Ще штрих і вже готово все! Будуєш… Не одне життя руйнуєш… Надієшся, що рай цей щастя принесе. Можливо принесе, але не щастя - Стільки отрути в душу ти собі закинув. Ти думаєш, що сильний і тобі не впасти. Ось тільки дух добра в тобі загинув. Тому який там рай? – Ти грубий, дикий. І чим цей рай хотів би ти відчути? Невже на дотик чи на шлунок ситий? Насправді ти не рай будуєш, а для себе пута. Чи користі багато з того, що ти світ здобудеш, Як свою душу ти занапастиш І перед совістю своєю, як нікчема будеш? Ти саме в рай так стрімголов летиш? | |
| Категорія: Роздуми | Додав: Roman (24.12.2013) | |
| Переглядів: 490 |
| Всього коментарів: 0 | |