Якби останньою з усіх була ця осінь
З останніми птахами, що у вирій полетіли,
З листком останнім, що тримався досі
За дерево життя свого та втратив силу...

Якби останніми з усіх були слова ці
Із мокрим залишком сирої суті,
З теплом останнім в цьому році
У порожнечу звернені та не почуті...

Якби останніми були всі справи
Й зосталось лиш курчат порахувати,
Щоб потім з них зробити смачні страви
Та шлунок ними свій напакувати...

Хотілося б курчатам дати волю,
Щоби летіли вони з іншими птахами
Та, як листок із деревом, розстались з роллю
І долею бути в чиємусь шлунку потрохами.

А замість слів хотілося би просто помовчати...
Три крапки... Далі знов три крапки-краплі буде...
Шумом дощу несказані слова так зможуть стати,
Не розібрати їх, лиш мокрий залишок залишать всюди...

Якби останні... Але далі ще зима, весна і літо...
Мовчання мокрий залишок знов задзюрчить струмками,
Поможе прорости з землі траві та квітам.
Планети танець ще не раз повторить все це з нами...