Ми, як один, раби своїх ілюзій:
Про світ, про Бога, про людей, про себе,
Про правду і брехню, про ворогів і друзів,
Про віру і любов, про землю і про небо.
Як часто нерозумним розум оперує,
На помилках формує непрості структури,
Складає, підбирає, будує і руйнує,
Малює пальцем в небо - не з натури.
Ми домальовуєм реальність в свої фарби,
У свої ноти, свої справи, душу та думки,
Хтось схожий на Ейнштейна, хтось на Барбі
І розширяють світ бажання та смаки.
З дитинства кожен прагне у щасливу казку,
Щоб головним героєм у цій казці стати,
Готовий увібрати в себе всього світу ласку,
А тягарі й негоди іншим всі віддати.
Ми часто хочемо одне, хоч інше зовсім треба -
Ілюзії частенько з нами грають у злі жарти,
Крізь терни нас ведуть самих до себе,
Частіше в темну, приховавши карти.
|