Дорогу подолає той, хто йде,
Хто стукає, тому завжди відчинять
І хто шукає, щось таки знайде,
Хто просить – милість йому вчинять…

Щодня дороги всіх кудись ведуть…
Життєвий шлях ми впевнено долаєм
Та от чи бачим ціль кінцеву і дороги суть
Чи справді це дорога, а чи ми блукаєм?…

Дорога наша нас веде у рай чи ад?
Чи є хоча б один, хто точно знає,
Що крок вперед - не приведе назад,
Що більше він знайде, аніж втрачає…

Ми стукаємо в двері бо бажання нас женуть,
Вони нас заставляють щось шукати,
Просити і надіятись, що щось дадуть,
Живем для того, щоби їх задовольняти…

І нам завжди потрібно більше, ніж усім,
Ми знаєм, що відмовити собі не маєм права,
Йдемо по трупах і на них будуєм дім -
Чим більший дім і трупів, то тим більша наша слава…