Буває так, що відійшли на крок…
І може здатися, що нас уже нема…
Що мить одна занадто довгий строк…
Й одна стіна, то ніби вже тюрма…

А можуть розділяти сотні миль,
Роки, що втрачено давно їх лік,
Не шкодувала доля океанів, гір та брил
Та поруч той, хто в серці жити звик…