Я знаю - колись я помру
І все назавжди заберу,
Усе, що я думав, чим жив,
Що я почував, не зробив…

Колись це усе промине
Й не буде тут більше мене…
І тіло застигле й німе
Не втішить та не обійме…

Можливо, що тільки душа
Іскрою засвітить в віршах,
Якщо прочитає їх хтось,
Можливо зігріє когось…

Можливо мені завдяки
Мине хтось мої помилки…
Можливо… а може і ні…
Про це невідомо мені…

А поки - я просто живу,
Щодня на сторінку нову
Наношу справи й слова,
Думок й почуттів караван.