Сніг мов у танці в повітрі кружляє
І ніби пух повільно летить…
Не поспішає… На час не зважає…
Мов зберігає польоту він мить…

Ніжно торкаючись, землю вкриває
І покривалом пуховим лежить,
Вкривши її – її сон зберігає…
Нехай вона до весни собі спить…