М   оя весна нікому непомітна,
Хоча вона у видимих речах,
У проявах життя різноманітних,
Як все навколо воскресає на очах.

В промінні сонця, яке світить, гріє
Й нарешті не шкодує всім тепла,
Здавалось, вже не хоче і не вміє,
Коли у березні хурделиця мела…

Моя весна у паростках весняних,
Які взялися за серйозні справи –
Безбарвні безнадійно світу рани
Загоїти, прикрасити у квіти, листя, трави…

Моя весна в духмяних ароматах
Цвітучих пролісків, нарцисів та магнолій,
Котрі життя, яке за висло в цифрах-датах,
П’янять-пробуджують й дарують волю.

Моя весна в пташиних співах-передзвонах,
Що гармонійністю й бадьорістю втішають слух,
Ще в теплому дощі, в картинах, мов іконах,
Які природа вимальовує, щоб ввись підняти дух.

Моя весна десь в мене всередині,
Крім мене, там її ніхто не бачить,
Вона красива та інакша щохвилини,
В ній сила, ніжність, теплота та вдячність.