ще скована природа холодом зимовим,
він у полоні воду й землю ще тримає,
лякає іноді морозом й інієм ранковим,
але боротися з теплом він сили вже не має.

вже вириваються із рук його струмки,
котрі собою землю сплячу омивають,
будять від снів її, дарують почуття й думки,
на волю пагони трави і квітів випускають.

природа воскресає, розквітає та співає,
все менше спить, все більше дню вона радіє.
хоча північний вітер часом снігом завіває
та сонце з кожним днем сильніше гріє.

25.03.19