Жила душа в світі,
Було в житті немало…
Вчилась вона жити,
Щастя вона шукала…

Хтіла би стати богом –
Бог же ж все має, все знає…
Світ би поклала під ноги -
Хай він їй оди співає…

Але за що співати?
Де її велич, де сила?
Правди у ній багато?
Світ як Бог полюбила?...

Якось фальшиві оди
Слухати б не хотілось
Більше від них шкоди...
Нащо щоб з неї глумились?

Вільною бути хотіла
Крила свої розправляла,
У височінь летіла
Та від землі відривалась…

Хтіла піднятись над горем
Радість між хмар шукала,
Але в небесних просторах
Холодом віддавало…

Істини знайти Світло
Хтіла, щоб не блукати
Й в темряві непривітній
Своє життя не втрачати.

Пильно вдивлялась в морок,
Хоч би промінь чи відблиск…
Темно…  Покрив все порох,
Страшно… Та всі так звикли…

Стіни міцні будувала
Ворог щоб не добрався,
В’язнем за стінами стала
Відчай в душу закрався…

Та от душа втомилась
Розпач її огортає…
Холодно… Зажурилась…
Сіла… Відпочиває…

Хтіла тепло відчути,
В серці любов розбудила -
Знає, як жити, як бути,
Знає для чого крила…