Прийшов до храму чоловік один.
Не просто так прийшов, а із проханням.
Дивився він на образ, де розп’ятий Божий Син,
Ну і в молитві розповів свої бажання...

Ще він сказав Христу: «Прийми від мене в дар
Ось це, що в свого ближнього забрав,
Він обійдеться - Ти ж наш Бог і Цар!
Тобі приношу частку того, що надбав.

Тепер Ти співучасник ніби мій -
По-чесному з Тобою я ділюся.
Не будь Ти гордий і забудь Закон Ти Свій…
Ні, Боже Мій, я з Тебе не сміюся…»

Звичайно, що слова по формі були не такі…
Бог слухав тільки зміст – не слухав форму…
Він чув завждИ  всі сЕрця й розуму думки…
Й дивився мовчки Він з хреста на душу чорну…