Світла Душа попри все має жити,
Розпогодиться і розійдуться хмари,
Ще кому, якщо не їй світити
В час, коли розвіються недобрі чари?

Хто, як не вона, зігріти зможе?
Хто крім неї ще загоїть рани?
Сонце чимось є на неї схоже -
Лід в серцях від неї легко тане.

А розмова з нею, мов молитва,
Що підносить десь до Бога вище,
З нею за добро і проти лиха битва
Буде виграна й до раю зовсім ближче.

Десь у кожному душа ця жити має,
Її світло нам потрібно берегти,
Хай вона нам жити помагає
В час нелегкий метушні та суєти.