Смиренний, тихий голос світлої надії,
Що у молитві щось до Тебе, Боже, промовляє
Про чистоту, любов, що душу гріє,
Ти слухаєш і вух не відвертаєш.

Близький Тобі й приємний такий голос
Без самолюбства, фальші, крику й злоби.
Ти знаєш, що не кукіль це – пшеничний колос.
Доглянеш, плід він дасть, що буде до вподоби.

Це Ти посіяв, щоб колись зібрати,
Любов, Надію, Віру, добрі справи,
Гармонію та мир. Ти хочеш нам віддати
Те, що забрати хоче в нас лукавий.

Ми нерозумний вибір часто робим –
Берем погане, добре відкидаєм.
Будь Милосердним Ти до нас, будь Добрим,
Від нерозумності врятуй, Тебе благаєм.